1) прикласти компас на карту таким чином, щоб масштабна шкала (ліва сторона
плати) відповідала напрямку маршруту, тобто з'єднувала точки початку і кінця;
2) кільце зі шкалою повертати доти, поки настановні позначки і рівнобіжні лінії
на основі колби не будуть рівнобіжні вертикальним лініям координатної сітки або
напрямкам магнітних меридіанів, нанесених на карту;
3) нульова крапка шкали повинна бути установленою згідно напрямку півночі на
карті;
4) проти середньої червоної лінії на платі зняти показники азимуту зі шкали. Це
і буде магнітний азимут. При цьому треба стежити за тим, щоб буква "N" була
звернена строго на північ, щоб уникнути помилки у вимірі кута на 180°.
Дійшовши до другого орієнтира, визначають напрямок другої ділянки, потім
третьої, четвертої, п'ятої, поки не досягнуть кінцевого орієнтира. Однак може
статись, що весь маршрут по відстані пройшли, а до кінцевого орієнтиру не
вийшли. Це пояснюється тим, що при визначенні азимутів і у вимірах відстані
парами кроків були допущені помилки. Але якщо не було допущено грубих помилок,
то кінцевий орієнтир повинен знаходитись десь недалеко, в радіусі, який дорівнює
1 1
----- ÷ ------ довжини ділянки
15 20
Наприклад, довжина останньої ділянки - 500 пар кроків. Радіус кола, в межах якої
знаходиться кінцевий орієнтир, складе 25-30 пар кроків.