1. Туризм як явище громадського життя
Свідчення про перші організовані подорожі з метою знайомства з культурою і
природою інших народів дійшли до нас з древнього світу. Фактично першими
мандрівниками були купці. Поїздки древніх греків і римлян в Єгипет з V ст. до
нашої ери були частим явищем. їх приваблювала незвична природа Єгипту, древня
історія, культура, краса єгипетських будівель.
Словом "самодіяльність" називають прояв особистого почину в будь-якій справі.
Самодіяльність є високою формою соціальної активності та її варто розуміти як
внутрішнє детерміноване самовираження особистості або групи. Тому самодіяльний
туризм є соціально-значущим явищем. Самодіяльний туризм, як сфера масової
самодіяльності містить у собі все різноманіття аматорських туристичних заходів,
які проводяться відповідно до нормативної бази організації туризму в країні.
Низка документів а також ряд державних та громадських організацій, що
контролюють їх дотримання, створюють керовану систему самодіяльного туризму. Цим
самодіяльний туризм і відрізняється від неорганізованого туризму, де випадки
порушення правил охорони навколишнього середовища й інших нормативних актів не є
поодинокими. Чітка організація, продумана розробка маршруту, правильне
проведення подорожі й дотримування дисципліни-без всього цього неможливе
виконання туристичних завдань туристичними засобами. Виконання функцій керівника
туристичної групи пов'язано з наявністю у особи певних якостей:
організаторських, комунікативних, креативних тощо. Крім цього, керівник та члени
туристичної групи повинні володіти знаннями та вміннями з географії, гідрології,
біології, метеорології, історії, етнографії, медицини, кулінарії та ін., що
забезпечує безпечне здійснення подорожі.