Точкові орієнтири - об'єкти що зображуються на топографічних картах поза
масштабними умовними позначеннями, а на місцевості локалізуються у вигляді точки
(окремі вершини, пункти геодезичної мережі, домінантні споруди, вежі, тощо).
В кінці XVII - на поч. XVIII століття в європейських країнах при вивченні
окремих дисциплін деякі вчителі стали використовувати в роботі з учнями
пішохідні прогулянки і поїздки до навколишніх видатних місць. Такі найпростіші
форми подорожей отримали назву екскурсій.